Як не вигоріти на довгостроковому проекті

Я вже третій рік сиджу на підтримці сайту, який відноситься до банківської сфери.

Сайт був написаний розробниками з іншої студії, грамотними і досвідченими розробниками.

У перший час працювати на проекті було дуже цікаво. Було багато кастомних компонентів і незвичайних технічних рішень. Це ускладнювало розуміння роботи сайту, але водночас дозволяло більш глибоко розуміти його структуру і отримати новий досвід. Завдання були цікаві, а деякі мотивували виходити із зони комфорту своєю нетривіальністю.

Але це тривало лише кілька днів. Медовий місяць закінчився і почалася рутина. Дрібні правки і дивні забаганки, а замовник вмів хотіти дивного, перетворили роботу в безпросвітне топтання на місці.

Я знайшов свій спосіб не вигоряти на проекті. Він полягає в зміні поглядів на стан речей, що дозволило б мінімізувати негативні відчуття при роботі на проекті.

Просвітлення прийшло після перегляду поглядів на речі.

За той час, що я провів на проекті, я зрозумів що є найкваліфікованішою людиною. Я знаю всю структуру зберігання контенту, все налаштування, роботу і розміщення всього php коду, всіх js-скриптів, звернення до API і наскільки міцні милиці, на яких тримаються дивні забаганки. Це дає певне відчуття влади і підіймає ЧСВ. Що в результаті позбавляє від відчуття безвиході і вічної дратівливості. Цей проект став для мене по справжньому рідним.

Ставлення до замовника теж вдалось переглянути. Я прекрасно розумію, що це ділові люди, які платять серйозні гроші за виконану роботу. Але водночас отримуючи чергову нетривіальну задачу, починаєш рвати волосся на бровах з криками «Це так не працює!», і відразу підгорає у всіх сенсах цього слова. (Саме тому твоє робоче місце поруч з пожежним щитом і вогнегасником). Ти розумієш, що замовник жодного разу технічно не підкований. Але він і не повинен бути, насправді. Він просто хоче ось цю креативну штуку на своєму сайті. Такий погляд на речі не додає тобі радості в житті.

Однак, якщо подивитися на ситуацію в іншому світлі, все стає простіше. Дивишся на замовника як на дитя, яке неприборкане в бажаннях своїх. Ну як можна злитися на дитину і її дитячі бажання. Хочеш морозива — будь ласка, хочеш інтеграцію з дивним сервісом — звичайно, так, зробімо. З таким підходом морально простіше ставитись до дивних завданням і нескінченних дрібних правок. І в черговий раз отримавши завдання посунути блок на пів пікселя праворуч, ти вже не закипаєш. А з посмішкою дивишся на цей невеликий каприз.

Окремо хочу відзначити, що в одному мені точно пощастило. У мене дуже лояльні і нетоксичні менеджери проекту. За що хочеться їм сказати окреме спасибі.