Як я потрапила в IT прямо з Нацполіції

Зізнаюся чесно, в сторону IT я з цікавістю поглядала не один рік, перш ніж зважиться кардинально поміняти сферу діяльності та пізнати всю красу світу веб-розробки. Так вже вийшло, що після школи вибір в бік майбутньої професії я зробила не за велінням серця, а за наполяганням найближчих родичів, що оперують тезами "стабільність", "соціальні гарантії", "пенсія" тощо. В підсумку я отримала дві вищі освіти (юридичну та економічну), на які витратила в цілому 6 років, і місце роботи в правоохоронній системі нашої держави. Я працювала старанно, викладалась на повну і проводила на роботі дні та ночі (в буквальному сенсі), але в голові все частіше з'являлася думка: "НЕ моє".

По-перше, здавалося, що я використовую свій потенціал не на всі 100, по-друге, бентежив специфічний контингент, з яким доводилося мати справу, та ненормований графік роботи. Ну а по-третє, гнітило усвідомлення того, що офіційна зарплата державного службовця, на жаль, не збільшується пропорційно набутому досвіду і навряд чи колись зможе перетнути кордон "вище середнього". Але мене, як і більшість людей, які хочуть поміняти сферу діяльності, але не наважуються, зупиняли прості речі: власне наявність роботи "тут і зараз", страх залишитися ні з чим, відсутність часу для вивчення чогось нового, осуд з боку близьких, а найголовніше — витрачені раніше на отримання освіти і освоєння професії зусилля. Але якщо з моральними аспектами зміни професії (зі страхом невідомості, засудження тощо.) Я ще могла впорається, то реальна нестача часу для отримання нових якісних знань і навичок була серйозною перешкодою на шляху до змін. Адже шило на мило міняти зовсім не хотілося!

Нове життя і нова сфера діяльності

Як не дивно, відправною точкою в зміні професії для мене стала декретна відпустка, всупереч глибоким переконанням про те, що в цей час жінок, як правило, займають лише дитячі соплі та заміна підгузників. По-перше, я остаточно зрозуміла, що мені потрібна робота з адекватним робочим графіком (тим більше, якщо твої понаднормові старання ніяк не заохочуються), адже я тепер людина сімейна. А по-друге, у мене таки з'явилося трохи часу для саморозвитку і цю можливість вже ніяк не можна було втрачати. Я спробувала себе в SMM і копірайтингу, а ось сфера IT на той момент здавалася мені чимось недосяжним. По правді сказати, на IT-шників я завжди дивилася з якимось благоговінням та повагою, а в голові всякий раз при згадці про цю професію крутилася думка: "Цікаво, що вони такого роблять в своїх комп'ютерах ці розумні люди?" Але відсутність технічної освіти (та й елементарних понять про програмування в принципі) в сукупності з твердим переконанням, про те, що "мені вже пізно" просто-напросто заважали спробувати. В кінці-кінців інтерес і явна привабливість цієї сфери діяльності взяли взяли верх над сумнівами, а мотиваційні статті (яких чимало на просторах інтернету) про те, як люди набагато старший за мене приходили в IT після багатьох років "поневірянь" і домоглися успіху, остаточно зміцнили мою віру у власні сили.

В першу чергу переді мною, як і перед будь-яким новачком, постало питання: з чого почати? Так як на той момент у мене не було можливості відвідувати різні освітні курси, я почала вивчати основи програмування самостійно (для вивчення основ можу, наприклад, порекомендувати навчальні курси https://www.codecademy.com, де матеріал не тільки подається в доступному для розуміння вигляді, а супроводжується корисними практичними завданнями). Погано розбираючись в особливостях тих чи інших мов програмування, свій вибір тоді я зробила на користь JavaScript. Мене підкупила "гнучкість" даного мови програмування і його поширеність в різних областях розробки (починаючи від десктопних програм і закінчуючи мобільними іграми), а також можливість з його допомогою вирішувати елементарні наочні завдання, які були зрозумілі мені з точки зору звичайного користувача сайту (скажімо, зміна кольору елемента при кліці або поява анімації при завантаження сторінки).

Благо на сьогоднішній день у людей немає проблем з нестачею інформації для саморозвитку, як це було раніше. Але, на жаль, є й інша сторона медалі: надлишок інформації та неможливість відфільтрувати її з причини відсутності досвіду також можуть зіграти з "новеньким" злий жарт. Тому вивчивши основи-основ JavaSript, а разом з цим базові поняття HTML і CSS, що відповідають за структуру і зовнішній вигляд сайту, я була змушена звернутися за допомогою до досвідченого фахівця і деякий час брала онлайн уроки програмування. Це допомогло мені рухатися виключно в правильному напрямку, уникаючи "зайвої" інформації, а також не опускати руки і не кидати почате при виникненні непосильно складних для мене на той час завдань. Хоча по правді кажучи, "не опускати руки" під час навчання було дуже непросто, адже інформація була для мене радикально нової і та ще й дуже специфічної, розуміння приходило не відразу і часто супроводжувалося різними "стражданнями". Слідом за складнощами, як правило, приходили і сумніви: а чи знайду я роботу, а не втрачаю чи час і т. Д. Але якщо сильно захотіти, можна ж і в космос ... да? А я хотіла сильно.

Заходи з розшуку наново

В кінці-кінців, придбавши деякий запас знань і навичок, я прийшла до наступного етапу — до етапу пошуку роботи. На той момент мене абсолютно не хвилювало розмір заробітної плати. Я була сповнена ентузіазму і мріяла застосовувати всі свої знання на практиці, а разом з тим отримувати саме що ні на є цінне для веб-розробника — досвід. Я знала, що в деяких IT компаніях існує практика, згідно з якою вони беруть на навчання/стажування недосвідчених, але подають надії новачків з можливістю подальшого працевлаштування. Знайти таку компанію було непросто, але хто шукає, той завжди знайде! Мені дуже пощастило, що компанія Avivi проводила в той час набір стажерів для розробки на Bitrix. Тому, вивчивши основи ще однієї мови програмування — PHP (після JavaScript справи пішли куди простіше, повинна сказати), я пройшла тестові завдання і потрапила на стажування, а після його успішного закінчення отримала свою першу роботу в IT як back-end розробник. В цілому з того моменту як я перший раз ввела в пошуковому рядку фразу "як почати програмувати" і до отримання роботи пройшло близько 9 місяців.

Змінила погони на клавіатуру

Скажу відразу, що потрапивши в IT-компанію, мене як людину, що працює до цього часу державних структурах, дивували елементарні здавалося б речі: доброзичливе ставлення і турбота про комфорт співробітників, колектив, що складається виключно з освічених молодих людей, які мають різнобічні навички та інтереси, заходи спрямовані на створення сприятливої ​​емоційної атмосфери, різні заохочення і т. д. І найголовніше: тут абсолютно все одно, ким є твої батьки і який у тебе "стартовий капітал", адже цінуються виключно твої знання та працьовитість.

Працюючи тут, зараз я розумію, що всі мої старання були абсолютно не марними. І якщо у вас є сумніви: пробувати чи ні, згадайте про те, що мені, матусі в декреті з гуманітарною освітою і моторошної невпевненістю в собі, все вдалося!